Записи розділу: Бойко Владислав

Урбаністка

Погожим вечором вгодована Свиня на фермі здибала робочого Коня — той саме корм розвозив для худоби — й прохрюкала: — А дай лишень для проби! Фе! Знову дерть… Та вже якби і смерть тепер мене примусила це їсти — то не змогла б… Переселяюсь в місто, бо виросла уже, як для села: кондиції, сказали, досягла!… Read More »

Розбита дружба (Байка з абсолютно оригінальним сюжетом, і взагалі — люкс)

Були собі два приятелі щирі, єдналися рідніше, ніж брати: ото як треба вам, скажім, Петра знайти — то так і знай: у Грицевій квартирі, чи навпаки: Грицько в Петра сидить, чаює чи що кріпше там куштує, чи просто собі з другом гомонить… Ну, словом, дружба — що там говорить! В однім цеху Петро з Грицьком… Read More »

Приятельська розмова (Байка про те, як небезпечно байкарям у ліс ходити)

Ішов Байкар дрімучим темним лісом у пошуках животрепетних тем. Аж гульк — сидять рядочком Вовк із Лисом: — Привіт сатирі! Як, старий, живем? Що там новенького в літературних колах, чи скоро вийде збірочка нова?.. (У лисячих зубах — качаток двійко кволих, Вовк лапою ягнятко добива). — Та не тремти! Ходи до нас у гості! Сідай,… Read More »

Принципова байка (Байка, не закінчена виключно через авторський недогляд)

З Горобцем завелася Синиця за просяне зеренце мале. Ну, і як тут не будеш свариться? — хоч мале воно, звісно, але суть у принципі, суть у порядку! А порядок єдиний, бач, є: хто найперший зробив тут посадку, той, природно, нехай і клює. А вони підлетіли обоє до зернини тії водночас і таке завели між собою… Read More »

Підкована блоха

Чи правда, а чи хто збрехав — за те не буду розпинатись, а втім — чого не може статись! — Лівша Блоху (живу вже) підкував! — Жи-ву?! — Фантазія! — Брехня! — Не може буть! Та зачекайте-но… Не в тому, браття, суть. Взялась обновою та Блішка хизуватись, пішов округою страшенний гук і дзвін: — Тепер… Read More »

Осел-диригент

Встругнула ж доля зла (ну й жартівниця!) — послали раз Осла співати вчиться. Карузо наш дере горлянку вперто — і врешті ноту РЕ засвоїв твердо. — Мистецтво не нове, та й не маленьке! — реве, реве, реве наш соловейко. У всіх на нервах гра Орфей горластий… Та от прийшла пора екзамен скласти. Осел на сцену… Read More »

Орел і Гусак (Байка про те, що у птахів, хвалити долю, рук немає)

Гусак вгодований, загледівши Орла, що всівся ген аж на гірській вершині, сичав здратовано: — Овва! Що за часи настали нині? Вже ж я немолодий, а й до цього часу гусей пасу, а цей ледь-ледь як вбивсь в колодочки — і вже під хмарами гніздо собі звиває! Отож недарма ходять балачки, що він десь дужу руку… Read More »

Меценат

В зеленім лісі, над озерцем чистим, співучий Шпак витьохкував між листям: пустуючи, заллється солов’єм, синицею присвисне, горобцем чи ще якеєсь викине колінце: (либонь, відомо читачам усім це: Шпак — на пародії мастак, хоча й своїх пісень не забуває, бо власний голос має). Жартуючи, шкилюючи отак, співець і не туди, що хтось уже з годину баньки… Read More »

Кіндрат і море (Байка про користь байки як жанру)

Давно Кіндрат про море мріяв, казав усім знайомим так: — Лише воно — моя стихія, бо я — природжений моряк! Носив, як правило, тільняшку (хоча й пошарпану давно) — і коком звав свою Мелашку, ілюмінатором — вікно. Хоча ні річки, ні ставочка в селі й у згадці не було, він змайстрував баркас із бочки та… Read More »

Зайцеві жарти (Байка, у якій — не до моралізування)

Сміявся Заєць в лісі до знемоги, що в Їжака такі короткі ноги: — Ой, кривулята! Зо сміху помреш! Ти ж і від цуцика, напевно, не втечеш, а що, якби — вовків на тебе зграю? Всміхнувсь їжак: — Ну, за вовків не знаю, а от біжить лисиця навпрошки… Держись, куцак! А я тут подрімаю. — І… Read More »