Записи розділу: Гуморески

Чому півні кукурікають

Двоє півнів — два дружки — Забрели раз до ріки І побачили, як спритно Вудять рибу рибаки. Їм розсипавши похвали, Півні так собі сказали: — Завтра встанем дуже рано — Ще як трави сплять в росі, Підем з вудками і станем Теж ловити карасів. Розійшлись дружки по хатах, Повкладались рано спати. А коли світати стало,… Read More »

Ода транспорту

Колись людина транспорту не мала, На двох своїх всі відстані долала. Давно в минуле відійшов той час. Який тепер чудовий транспорт в нас — Уже злітають в космос кораблі! І ти, людино, жителько Землі, О, скільки того транспорту вже маєш, А все чимсь нсвдоволепа буваєш. За місяць на літак нема квитка? Дрібниця! Обійдись без літака.… Read More »

Здібна учениця

Мати зве маленьку Ліду: — Йди-но, доню, пообідай! А мала відповіла: — В тьоті пообідала! — І дочку навчає мати, З докором шепоче: — Тьоті слід було сказати: «Дякую, не хочу». А тепер піди лишень Та нарви мені вишень. — Доня мружить очі: — Дякую, не хочу.

Заявлєніє директору школи

Прошу ослободить синка, Бо нє совсєм здоровий, От ізученья язика — Української мови. Хоч я з села, жена сільська — Нужди у нєй не маєм. Зачем ця мова для синка, Звиніть, не понімаєм. Для поступлєнья в інститут? Роботи на заводі? Вона йому ні там, ні тут Не надобна сьогодні. Язик англіцький вчить синок — Цей… Read More »

Бажання Гната з управлінського апарату

На службу справно Гнат ходив, Там в основному мух ловив. І за столом йому якось Сон дивний бачить довелось. Це ж треба! Снилося йому, Що на роботі… ловить мух. — Яка нудьга… — він застогнав, Коли найбільшу упіймав. Та раптом… Що за дивина! Жіночим голосом вона Сказала: —Відпусти на волю, Бажання три твоїх вдоволю! —… Read More »

Прикована кобила (За народними мотивами)

Ну, як воно життя-буття? — Цікавиться Дорога у Підкови. — Та ніби до пуття, Як взять здоров’я за основу. Поглянь: великий віз Тягну, як молоденька, знову! Та лихо, що до сліз Доводять ковалі зухвалі: До мене, капосні, Кобилу прикували!

Загар

— Кого я бачу?! Ти, Оксано? І не впізнати. Де ж це ти була? Бач, бронза тіло залила! Напевно, біля моря-океану? Та не відмахуйся! Мене не проведеш! Торік на пляжі бавилась я теж І як індієць загоріла. Тепер би знов поїхати хотіла, Та не пускає чоловік. Штовхає в бік Та ще й сміється, вражий: «Ні,… Read More »