Записи розділу: Білецький Михайло

Розповідь мисливця

— Якось раз на мене в лісі Напали вовки. І сьогодні, як згадаю, Беруть дрижаки. Я від них лечу стрілою, А вони, прокляті, Шкірять зуби і за мною… Хапають за п’яти! Бачу — дерево. Не знаю, Може, з переляку Я злетів, немов ракета, Вхопивсь за гілляку. А вона гнила… (О боже!) Трісь — і обломилась!… Read More »

Між двома раундами

— В цьому раунді, одверто Скажу тобі, брате, Ти примусив суперника Добре нервувати. Пригадую, як майстерно, Блискавичним рухом Ти його удар прицільний Відбив правим вухом. А коли упав ти навзнак І відкинув ноги, Я помітив, навіть жижки Затіпались в нього. Думав — вбив тебе! Не смішки… Ти ж підвівся знову. Ще потримайся хоч трішки —… Read More »

Дід Омелько і йоги

Старий Омелько — мій сусід — Хотів прожити двісті літ. «Систему йогів» десь дістав, Щодня робити вправи став. За шию ноги закладе Й сидить, аж доки не впаде. Або зведе їх догори Й стоїть — годину, дві, і три, І п’ять… Для діда все одно, Бо він на пенсії давно. А коли так — і… Read More »