Записи розділу: Білоус Дмитро

Як поліпшити справи

До газети з різних місць гострі йдуть сигнали. Що не лист — тривожна вість: справу занедбали. Пишуть люди неспроста, і газета сміло шле у відомство листа, вимагає діла. Але там сидить Круглій, відомчий «дозорець», знаменитий водолій, справжній крючкотворець. Щоб нічого не робить (бо не важко й схибить), шле він відповідь: «Зміцнить, подолать, поглибить». Злива слів.… Read More »

Я — ЗА

Скаже Харків, скаже Київ, скажуть Лопань і Дніпро: «Як новий прогресу вияв — пречудова річ метро». Хоч була, як біг я в Спілку, придибенція така: у метро, як у копилку, опустив я п’ятака. Стерта ж ця монета клята не добрала щось ваги: йду — аж автомат лещата защепив біля ноги. Недобачиш — так і влупить!… Read More »

Ходумент

Збагнувши назви: Хотів, Літки, сказав професору студент: — Це зрозуміло. Але звідки походить назва «Ходумент»? Такий є хутір на Сумщині десь біля їхнього села. Тому й цікаво знать хлопчині, від чого назва ця пішла. Протер професор окуляри, шукаючи еквівалент. Перебира словесні пари: і постамент, і позумент, і рудимент, і монумент, і перманент, і реманент… Народ… Read More »

Хитрун

Комору переносили в селі (про це й тепер я згадую подеколи, бо й ми дивились, пуцьвірки малі): дядьки з натуги і кректали, й хекали. По двох колодах сунули її: — Взя-ли! — гукали, й кожен тиснув важелем — товстим кілком, що ледь торкнутий шашелем, — з облич котились поту ручаї. Аж бачим: між дядьків сусід… Read More »

На своєму місці

У сквері під плакучою вербою сидить цей вовк, тепер в овечій шкурі, обдумує ходи під час двобою, переставляє шахові фігури. Болільники навколо: — Ходить славно! Ворушить лиса голова мізками. — (Фігурою і сам він був недавно, поводився з людьми, як з пішаками). І я вже розкусив його натуру (о, це не вовк і не овечка… Read More »

Коли все за словником

Для діалогу до п’єси переклав один поет з вірша пушкінського «Бесы» найвідоміший куплет. Пушкін слово легко ронить, — скільки чару в нього тут: «…Домового ли хоронят, Ведьму ль замуж выдают?» Перекладач «строчку гонит», а слова його повзуть: «…Дідька лисого хоронять, відьму заміж оддають…» Він читав мені, я слухав. — Ну то як? — він брови… Read More »