Записи розділу: Глазовий Павло

Де беруться діти (гумореска)

— Де взялися ми? — онуки спитали в бабусі. А бабуся пояснила в старовиннім дусі: — Тебе знайшли на капусті, тебе — в бараболі. Тебе знайшли під вербою, тебе — на тополі. Тебе знайшов на соломі біля клуня татко… — І тут раптом обізвалось якесь онучатко: — От сімейка, так сімейка! Хоч тікай із дому.… Read More »

Дві поради (гумореска)

Прийшов хворий до лікаря. — Кепське, — каже, — діло. Ломить ноги, крутить руки, туситься все тіло. — Де працюєте, шановний? — Тут, у нашім місті. — А яка у вас зарплата? — Півтораста-двісті. — Я вам раджу калорійні споживать продукти, Масло, ряжанку, сметану, овочі і фрукти. — Це пішов. Заходить інший. Горбиться і стогне.… Read More »

Голуб’ята (гумореска)

В санаторії зустрілись Сидір і Варвара. Покохались, полюбились, як голубів пара. Він підтоптаний добряче, а вона — ще дівка. В нього лисина, а в неї — в кучерях голівка. Він шептав їй: — Не боюся ні людей, ні суду. До кінця тебе, Варюсю, я кохати буду. — А вона аж умлівала, дивлячись на нього. —… Read More »

Герой (гумореска)

Вернувся татко із Кавказу, Вхопив синка на руки зразу: — Чи був, синочку, хтось у нас, Коли я їздив на Кавказ? — А той говорить: — З яродрому Один ходив до нас додому. Все говорив, що він пілот, Що дуже любить самольот. Своїм геройством вихвалявся, А сам без мами спать боявся.

Вусань (гумореска)

— Ти чого це, — каже Клим вусаню Єгору, — То опустиш вуса вниз, то закрутиш вгору? — Вуса в мене, друже мій, це немов сигнали: Хочу випить — вуса вниз, випив — дибом стали. — Так сьогодні ти, браток, щось недодивився: Лівий в тебе догори, правий — опустився. — Це у мене теж сигнал,… Read More »

Все ясно (гумореска)

Несподівана хвороба причепилась до Луки: На лопатках появились невеличкі бугорки. До лікарні їде хворий. Швидко скинув сорочки. — Подивіться, на лопатках появились бугорки… Лікар знизує плечима: що воно за дивина? — Ви п’єте? — Не пив ніколи ні горілки, ні вина. — Часто курите? — Ніколи і не нюхав цигарок. — А з жінками як?… Read More »

Вічна пам’ять (гумореска)

— А ти знаєш, — Гнат питає в родича Тимошки, — Що у Києві на стінах почепили дошки “В цім будинку жив художник”, “В цьому жив письменник”? А ось я живу на світі, скромний Гнат Вареник, Одинокий, нежонатий, вигнав жінку з дому І виплачую проценти синові малому… А коли засну навіки у сирій могилі, Чи… Read More »

Вигідна жінка (гумореска)

Стрів на вулиці Матвія Панько Сарана. — Здрастуй, — каже. — Познайомся: Це моя жона. — Дуже радий, дуже радий! — Вигукнув Матвій. Цмокнув жінку в праву ручку, Поклонився їй, А Панькові тихо мовив: — Я не доберу, Як ти міг узяти жінку Отаку стару? Видно, старша літ на двадцять? — Ні, на двадцять п’ять.… Read More »